Про помилки під час періоду сушіння.

Сушка волосся феном — однозначно не та процедура, за яку ваше волосся скаже спасибі. Але і не робити укладку зовсім — не варіант. Оптимальний варіант — постаратися звести до мінімуму пошкодження, які завдають волоссю гаряче повітря і гребінець.

У сьогоднішній статті ми зібрали 7 найчастіших помилок при сушінні волоссі. Виключте їх, і ваші локони стануть більш здоровими та доглянутими.

Помилка №1

Починати сушити волосся відразу після миття

Про помилки під час періоду сушіння.

Перш ніж включити фен, потрібно дати волоссю просохнути при кімнатній температурі на 70–75%. Тоді воно буде ще досить вологим для того, щоб прийняти ту форму, яку ви хочете, але при цьому вже сухим настільки, щоб сушка пройшла швидко. Якщо довго використовувати фен, то з волосся зникне не тільки зайва волога, але і та, що забезпечує нормальний стан волоска.

Найбільше страждають кінчики. Тож перша порада — не поспішайте брати фен. Походіть 10 хвилин (не більше!) в рушнику, потім без нього. Розправляйте пасма пальцями, забезпечуючи доступ повітря до коріння.

Помилка №2

Тримати фен не в тій руці

Фахівці рекомендують правшам брати фен в ліву руку, а гребінець — в праву. Навіть якщо спочатку буде незручно, вже за пару разів ви звикнете і вам буде так зручніше.

Помилка №3

Розтирати волосся рушником, намагаючись повторити сцени з кінофільмів

Про помилки під час періоду сушіння.

Дійсно, на екрані героїня фільму, яка ретельно витирає волосся після душу пухнастим рушником, виглядає дуже привабливо. Але це тільки з точки зору звичайних глядачів. Якщо таку сцену побачить перукар, він застигне від жаху ????

Інтенсивний механічний вплив на волосся може призвести до ламкості. Мокрі пасма набагато чутливіші сухих — не забувайте про це!

Краще обернути голову рушником і опустити його краї назад, не скручуючи в джгут. А щоб рушник увібрав більше вологи, попередньо пропрасуйте його або покладіть на батарею, що він був теплим.

Помилка №4

Опускати голову вниз під час сушіння

Найпростіший спосіб підсушити коріння волосся — опустити голову і включити фен на максимальний режим. Підніміть руки, хто жодного разу не пробував домогтися прикореневого об’єму таким нехитрим способом! Напевно, таких дівчат знайдеться не дуже багато.

Ті ж, хто випробував на собі цей спосіб, певно, звертали увагу, що отриманий таким чином об’єм тримається недовго. Виходить, що ви виграли в швидкості, але втратили в якості. Щоб укладання протрималося пару днів, волосся потрібно розділити на пасма. Сушіть кожне пасмо окремо, а решту мокрого волосся заколіть вгорі за допомогою шпильки.

Помилка №5

Неправильно вибирати гребінець для укладання

Про помилки під час періоду сушіння.

Скільки б не було написано і сказано про те, що металеві щітки і гребінці шкідливі для волосся, багато жінок, як і раніше, продовжують користуватися саме ними. Дійсно, метал швидко нагрівається, якщо на нього потрапляє гаряче повітря, і накручене на щітку пасмо швидше приймає заповітну форму. Але при цьому сам волосок стає крихким і уразливим настільки, що може зламатися.

Оптимальний варіант — придбати круглу щітку з натуральною щетиною. Вона не пошкоджує структуру волоска, при цьому забезпечуючи додатковий блиск.

Помилка №6

Перетворювати фен з утконоса в турбіну

Стандартна насадка, яка зазвичай продається в комплекті з феном, називається сопло. Цей носик потрібен для того, щоб надати потоку повітря напрямок. Тоді гаряче повітря впливає не на все волосся, а тільки на окреме пасмо. Фени-утконоси спеціально придумали для того, щоб було зручніше робити укладку. Тож не нехтуйте цією насадкою.

Помилка №7

Не закінчувати сушку закріпленням результату

Про помилки під час періоду сушіння.

Коли гаряче повітря потрапляє на волосся, його кутикули відкриваються. Не забувайте про те, що їх потрібно закрити після укладання, закріпивши результат холодним обдувом.

Ці поради дуже легкі, але здатні значно покращити стан вашого волосся, тож не нехнуйте ними. І будьте чарівними!

Виправлення помилок у первинних документах | Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»

Не помиляється лише той, хто нічого не робить. У бухгалтера робота завше кипить. Особливо в період змін у законодавстві й уведення нових правил в оподаткуванні. Як же виправити помилки, котрі закралися в первинні документи? Зупинімося на коректурному способі

Бухгалтерська помилка

Визначення бухгалтерської помилки не варто шукати — його немає в Нацстандартах, Законі про бухоблік, однак і без цього бухгалтери чудово розуміють його значення. Зокрема це — некоректне відображення кореспонденції рахунків, зазначення не тієї суми або проведення не тієї суми чи не в тому періоді, або ж невідображення господарської операції взагалі тощо.

  • Міжнародні стандарти надають визначення помилок попередніх періодів (§ 5 МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки»):
  • «Помилки попередніх періодів — пропуски або викривлення у фінансовій звітності суб’єкта господарювання за один або декілька попередніх періодів, які виникають через невикористання або зловживання достовірною інформацією, яка:
  • а) була наявна, коли фінансову звітність за ті періоди затвердили до випуску;
  • б) за обґрунтованим очікуванням, могла бути отриманою та врахованою під час складання та подання цієї фінансової звітності.
  • Такі помилки можуть бути помилками в математичних підрахунках, у застосуванні облікової політики, помилками, допущеними внаслідок недогляду або неправильної інтерпретації фактів, а також унаслідок шахрайства».
  • Для прикладу…

У бухгалтера не було відомостей про ліквідацію дебітора, та, відповідно, заборгованість такого контрагента не перейшла до низки безнадійної, а так і числилася на балансі.

Хоча інформації в бухгалтерії не було, але те, що дебіторська заборгованість боржника, який ліквідувався, не була списана своєчасно, — бухгалтерська помилка.

Адже з «обґрунтованою очікуваністю» інформацію про ліквідацію контрагента підприємство могло перевірити й під час складання фінзвітності врахувати цей факт.

Або ж у первинному документі через описку неправильно відображено суму, назву товару тощо.

Водночас не можна вважати помилкою зміни в облікових оцінках — скажімо, стосовно строку амортизації, методу амортизації, ліквідаційної вартості, адже вони базуються на припущеннях. Приміром, спершу встановили строк використання основного засобу 5 років, а потім вирішили, що прослугує він і 10. Зрозуміло, що таке подовження строку — не помилка.

Нічого спільного з помилками не мають і зміни в обліковій оцінці (хіба що ретроспективне відображення притаманне обом).

Бухгалтерська помилка — викривлення в бухгалтерських записах через невикористання інформації, котра була чи з достовірною очікуваністю могла бути в підприємства для правильного відображення даних.

Це й арифметичні неточності (зокрема, проводки не на ту суму, описки), і відображення даних не в тих звітних періодах, і методологічні огріхи (наприклад, нарахування амортизації на об’єкти, які не можуть амортизуватися) тощо.

Звісно, усіх помилок не перелічити.

Особливості виправлення бухпомилок залежно від періоду їх допущення

Правила виправлення помилок надто різняться залежно від періоду їх допущення (п. 4 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» та п. 4 Положення № 88 та п.

 9 Методрекомендацій № 356). А саме: спосіб виправлення помилки залежить, коли була неточність — у минулому році чи поточному.

Відобразимо залежність методу виправлення помилки від періоду її допущення в схемі.

Про помилки під час періоду сушіння.

Натисніть на картинку для перегляду в збільшеному вигляді

Тож спосіб виправлення залежить від суті помилки та чи закритий звітний період, у якому вона допущена. Тобто, чи складено та подано фінзвітність із помилкою, чи неправильні записи містяться лише в первинних документах (скажімо, через описку) та регістрах і на фінзвітності ще не позначилися.

Загальні вимоги до виправлення помилок у первинних документах

У тексті й цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки й необумовлені виправлення не допускаються (п. 4.1 Положення № 88).

Зауважимо: не допускаються підправлення чи проведення уточнень у документах на цінні папери, касових, банківських документах (п. 4.5 Положення № 88).

Помилки в первинних документах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються, і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене (п. 4.2 Положення № 88).

Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом «виправлено» і підтверджено підписами осіб на цьому документі, із зазначенням дати виправлення.

Виправлення помилок у документах і регістрах, що створені у формі електронного документа, здійснюється відповідно до законодавства (п. 4.6 Положення № 88). Щоправда, порядку та правил, які б регулювали виправлення електронних первинних документів, наразі немає.

А як же виправити помилку в первинному документі, що створений машинним способом? Ми вважаємо, підхід тут такий же, як і до виправлення помилок у первинних документах, які створені ручним способом.

Коректурний спосіб виправлення

У первинному документі, регістрі неправильний запис закреслюють (не замальовують!) так, щоб можна було прочитати закреслене. Над закресленим роблять правильний запис (п.п. 4.1, 4.2 Положення № 88, п.

 9 Методрекомендацій № 356). Поряд пишуть слово «Виправлено», зазначають дату виправлення та розписуються всі, хто складав документ, який виправляється, й особа, котра його виправляє (п. 4.4 Положення № 88).

Наведемо приклад.

Приклад

Під час проведення списання основного засобу у квітні 2016 року було оприбутковано деталі. У травні виявили арифметичну помилку в сумі оприбуткованих активів.

Читайте також:  Арнольд шварценеггер - єдина дорога до успіху.

Наведемо зразок виправлення коректурним способом.

Про помилки під час періоду сушіння.

Натисніть на картинку для перегляду в збільшеному вигляді

Під час виправлення помилок поточного періоду оформлювати бухгалтерську довідку не потрібно. А ось під час виправлення помилок попередніх періодів без неї не обійтися. Та це вже інша історія та предмет окремої розмови.

Редакція газети «Інтерактивна бухгалтерія»

Способи та обладнання для сушіння зерна

Про помилки під час періоду сушіння.

Михайло Гузь, Вікторія Опалко , ст. викладачі, Руслан Шатров, канд. техн. наук, доцент, НУБіП, Віктор Марченко, канд. техн. наук, Agroexpert (Україна)

Однією з основних технологічних операцій підготовки зерна до тривалого зберігання є сушіння. Величина отриманого врожаю набуває реальних значень лише після того, як із зернової маси буде видалено всю зайву вологу, а зерно набуде сухого стану.

Вологість свіжозібраної зернової маси завжди перевищує оптимальну. Відомо, що зерно здатне перебувати в анабіотичному стані лише у сухій зерновій масі. Отже, аби підтримати високу якість зерна, його потрібно зберігати сухим.

Саме процес сушіння має видалити з зернової маси вологу, довести зерно до сухого стану і створити безпечні умови його зберігання.

Тож аби якісно та якомога дешевше висушити зерно, необхідно правильно обрати зерносушильне обладнання.

Аби не помилитися з вибором зерносушильного обладнання потрібно врахувати, які культури переважають у господарстві. Варто скласти перспективний план вирощування зернових культур у найближчі роки. Це дасть змогу обрати відповідний тип сушарки. Важливо також, чи планує господарство користуватись комплексом лише для власних потреб, чи надаватиме послуги іншим аграрним підприємствам.

Параметри сушіння зерна

Основними параметрами процесу сушіння зерна є температура нагрітого повітря, вологість і час сушіння. Усі ці параметри пов’язані між собою. Що вищою буде початкова вологість зерна, то швидше воно сушиться у початковий період.

Сире зерно містить механічно зв’язану вологу, яка випаровується першою. Капілярно зв’язана волога міцно з’єднана з крохмальними зернами і ще міцніше – з білками.

Тому процес сушіння зерна лімітується переважно сушінням білкових складових.

Враховуючи біологічні особливості зерна, експериментально визначено та підтверджено практикою, що воно не може віддавати вологу швидше, ніж 4,5–5,0% за годину.

Теоретично процес можна прискорити лише шляхом збільшення температури, але тоді зерно буде непридатне для подальшого використання. Особливо це стосується насіннєвих партій зерна. Здебільшого швидкість сушіння залежить від вологоємності повітря.

Зокрема 1 м3 повітря з температурою 20°С поглинає 17 г води, 30°С – 31 г, 50°С – 90 г, 70°С – 250 г, 90°С – 400 г води.

Крім того, слід брати до уваги, що нагріте й висушене зерно потрібно охолодити, бо інакше внаслідок конденсації воно знову всмоктуватиме вологу. Варто також пам’ятати, що зародок зерна містить дуже чутливі до температури водорозчинні білки – альбуміни.

За температури понад 41–42°С білки зародка, наприклад пшениці, денатурують, тобто насіння втрачає схожість.

Білки клейковини більш термостійкі, однак температура нагрівання нормальної, міцної і слабкої за пружністю клейковини сильної пшениці не має перевищувати відповідно 50, 45 та 55°С.

Найважливішими параметрами процесу сушіння є температура агента сушіння та нагрівання зерна. Відхилення температури агента сушіння від встановлених норм не має перевищувати ±3°С, а температура нагрівання зерна – ±2°С.

Температуру агента сушіння вимірюють у нагнітальній камері перед вхідними отворами підвідних коробів. Вимірювання проводять кожні 30 хв за допомогою встановлених на сушарці електротермометрів, покази яких записують у журналі оператора що 2 год.

Температуру зерна визначити складніше, ніж температуру агента сушіння. У перші години роботи сушарки температуру насіння перевіряють кожні 10 – 15 хв, відбираючи проби зерна за виходу його з камери нагрівання. Після встановлення режиму сушіння температуру зерна вимірюють не рідше ніж через кожні 2 год.

У сучасних шахтних сушарках температуру нагрівання зерна контролюють за допомогою датчиків дистанційних термометрів, які встановлюють у підсушувальному бункері. Однак такий контроль дає лише приблизні результати.

Після охолоджувальної колонки перевіряють також температуру зерна (вона може бути на 8 – 10°С вищою за температуру навколишнього середовища), а також якість зерна за такими візуальними показниками, як колір, блиск, наявність сторонніх запахів. За порушення режимів сушіння зерно може запаритись, окремі зернівки можуть підгоріти, обвуглитись, потемніти, містити сажу й мати запах диму.

Способи сушіння зерна

Порівняно з природним сушінням, умови проходження зерна через зерносушарки значно жорсткіші, та й якість зерна, безумовно, може погіршитися. Тому слід обирати такі способи сушіння, за яких висушування зернової маси відбувається за безпечніших умов.

Існують три способи сушіння зерна: тепловий, сорбційний, механічний (застосовують рідко, лише на борошномельних заводах у спеціальних мийних машинах). Найчастіше сушать зерно тепловим способом, під час якого зайва волога перетворюється на пару.

Своєю чергою, теплове сушіння також різниться за способами передавання тепла зерну. Серед них найпоширеніший – конвективний, під час якого тепло передається від теплоносія, який поглинає вологу, і виводиться в атмосферу. Найчастіше в якості теплоносія використовують нагріте повітря.

Застосування зерносушарок знижує витрати часу на підготовку зерна, зменшує втрату зерна під час збирання врожаю, а також дає змогу з мінімальними втратами та за короткий період перемістити зерно з поля до зерносховища.

Особливо це має значення під час збирання врожаю кукурудзи, більшу частину якої в Україні збирають протягом вологого осіннього періоду, коли її вологість сягає 33 – 34%, що значно перевищує оптимальну для тривалого зберігання – 14%.

Вибір на користь тієї чи іншої сушарки визначається насамперед її продуктивністю, вартістю, надійністю контролю температури, безпечністю та стабільністю роботи, і наявності відповідного транспортного устаткування.

Велике значення також має зручність очищення сушарки, особливо коли є потреба сушіння різних партій насіннєвого зерна.

Адже забруднення в сушарці можуть викликати погіршення якості зерна, і як наслідок – знижується його сходження, а згодом і хлібопекарські якості борошна.

Під час періодичного сушіння, тобто за повного сушінні однієї партії зерна, термічний коефіцієнт корисної дії може бути високим за умов нерівномірної кінцевої вологості зерна. За періодичного сушіння слід шукати компроміс між економією палива й рівномірністю вологості після завершення процесу сушіння. У сушарках для охолодження зерна варто використовувати силоси з активним вентилюванням.

Ступінчасте сушіння – це модифіковане періодичне сушіння, за якого можна досягти значної рівномірності кінцевої вологості зерна. Бо повітря проходить крізь зернову масу поступово за два або три процеси сушіння.

Також за поступового сушіння унеможливлюється пересушування збіжжя.

Однак установку слід обладнати так, аби дві сушарки були з’єднані послідовно, або забезпечити таку схему сушіння, коли зерно спочатку висушується, потім трішки охолоджується, досушується, знов охолоджується і лише тоді відправляється на складування.

Типи сушарок

Майже всі сушарки використовують як сушильний агент нагріте повітря. Більшість сушарок конвективного типу – діють за принципом перенесення тепла до зерна й видалення вологи.

Найпоширенішими видами сушарок є шахтні. Через шахтну сушарку, що складається з двох однакових шахт і вертикальної норії, у процесі сушіння зерно проходить під впливом власної маси.

Рух нагрітого повітря відбувається знизу догори. Потім зерно потрапляє до спеціальних камер охолодження.

Аби запобігти загорянню збіжжя, перед завантаженням до сушарок зерно необхідно очистити від соломи та інших рослинних решток.

Шахтні проточні сушарки зазвичай виготовляють великої продуктивності, їх використовують у технологічних схемах великих зерносховищ. Але існують і малі, розраховані на роботу у невеликих фермерських господарствах. Вони працюють практично безперервно впродовж тривалого періоду року.

Саме такий тип зерносушарок найекономічніший. Теплообмін у шахтній зерносушарці відбувається за допомогою підвідних і відвідних коробів, що дають змогу рівномірно розподілити загальний обсяг теплого повітря в шахті зерносушарки. Крім того, шар матеріалу, який висушується в шахтних конструкціях, менший, аніж в інших типах зерносушарок, завдяки чому він просушується рівномірно.

Сушарки шахтного типу, що в нижній частині обладнані зоною охолодження, дають змогу заощадити на монтажі додаткових ємностей для зниження температури після сушіння.

Шахтні сушарки мають високу продуктивність, досить якісно сушать зерно всіх видів та економно використовують теплову та електричну енергію. Для цих сушарок досить легко встановити повну автоматизацію та контроль процесу, а також плавне регулювання подавання зерна.

Модульна конструкція шахти зерносушарки дає змогу нарощувати її висоту, збільшуючи таким чином продуктивність.

Теплогенератори, що входять до комплекту зерносушарки, поділяються на два типи: з прямим і непрямим нагріванням.

Теплогенератор прямого нагрівання має вищий ККД порівняно з подібними пристроями, що використовують непрямий нагрів.

Він забезпечує значно нижчий опір проходження теплоносія, але водночас має підвищену пожежну небезпеку, тому зерносушарки без теплообмінника з прямим нагріванням обмежено застосовують для сушіння олійних культур, а також вівса.

Крім того, для забезпечення пожежної безпеки необхідно повністю унеможливити потрапляння легкозаймистих домішок до камери згоряння (разом із припливним повітрям з території підприємства) та забезпечити якісне попереднє очищення матеріалу.

Теплогенератор із непрямим нагріванням (оснащений теплообмінником) повністю унеможливлює контакт продуктів згорання з матеріалом, що сушиться. Можна використовувати різні види палива. Такий вид нагрівання дає змогу застосовувати зерносушарку для сушіння зерна практично будь-якої сільськогосподарської культури, забезпечуючи значно вищу пожежну безпеку.

Сушарки виготовляють із антикорозійних матеріалів. Вони повністю автоматизовані й підтримують температурний режим із точністю до 1°С.

Читайте також:  5 способів «остудити» тіло після тренування

У горизонтальних сушарках потокового типу гаряче повітря йде крізь решета зсередини назовні, а зерно шаром завтовшки 30–35 см переміщується згори донизу з обох боків уздовж усієї сушарки. Таким чином, нагріте повітря проходить крізь шар зерна, віддаючи йому тепло. Утім, така схема не забезпечує рівномірного прогрівання зерна.

Крім того, насіння вздовж сушильної камери розподіляється двома шнеками (згори та знизу), кожен із них травмує зерно – до 4%. Тож одразу слід мати на увазі, що з кожних 10 тис. т зерна 400 т буде пошкоджено. Тобто за стабільного обсягу сушіння господарство щороку недорахується 400 т.

По-перше, це знижує якість усієї партії зерна, до того ж за тривалого зберігання бите зерно всотує вологу, отже, є джерелом поширення грибних захворювань, шкідників тощо.

Недоліком горизонтальних сушарок є оцинковані решета, які за рік-два інтенсивної експлуатації втрачають захисне покриття, іржавіють, тож дуже швидко потребують капітального ремонту.

Рециркуляційні сушарки за конструкцією подібні до шахтних. Та за принципом роботи вони відрізняються. Зерно, яке постачається у шахту зерносушарки зверху, швидко нагрівається і падає на дно шахти під дією гравітації.

Частина зерна потрапляє на зберігання, а частина – в іншу шахту, де перемішується з щойно завантаженим сирим збіжжям. Там воно частково підсушується і направляється в першу шахту.

Таким чином, процес змішування вологого зерна з сухим економить енергоносії.

Барабанні зерносушарки складаються з барабана, топки та камери охолодження. У барабанній сушарці зерно переміщується горизонтальною спіраллю завдяки спеціальним металевим пластинам, якими оснащена вісь барабана.

Такі сушарки компактні й легко транспортуються. За продуктивністю барабанні сушарки не поступаються шахтним. У барабанних сушарках можна регулювати тривалість сушіння зерна, змінюючи частоту обертів барабана та кут його нахилу.

Такі сушарки використовують тоді, коли кількість зерна невелика.

Камерні сушарки складаються з двох камер, які оснащені перфорованою підлогою. Процес сушіння відбувається завдяки продуванню зерна підігрітим повітрям. Аби зерно добре просушувалося, воно засипається шаром, товщина якого не перевищує 80 см.

Коли перший шар висихає, завантажується другий, потім третій – поки силос повністю не заповниться зерном. За допомогою спеціального обладнання відбувається процес наповнення силосу та видалення збіжжя.

Камерні сушарки обладнані шнеками для перемішування зерна.

Сушіння

Суші́ння (англ. drying) — видалення рідини (вологи) з твердих, рідких і газоподібних матеріалів (продуктів, препаратів). Найчастіше рідиною, що видаляється є волога або леткі органічні розчинники.

Сушінням надають матеріалам певних властивостей, у багатьох випадках забезпечують їх тривале зберігання, виключають необхідність перевезення баласту. Часто сушіння є останнім етапом у процесі виробництва, що безпосередньо передує продажу або упакуванню продукції[1].

Сушіння супроводжується масо- і теплообміном між сушильним агентом (повітрям, топковими газами тощо) і вологою матеріалу. Сушіння — один з основних технологічних процесів, що знайшов застосування у хімічній, харчовій, деревообробній та ін. галузях промисловості, будівництві, сільському господарстві.

Види взаємодії вологи і речовини

Зв'язок вологи з матеріалом може бути механічним, фізико-хімічним і хімічним.

Механічний зв'язок означає, що волога знаходиться у порах продукту і на його поверхні. Капілярно зв'язана волога заповнює макро- і мікрокапіляри. Вона механічно пов'язана з матеріалом і найлегше видаляється.

Тиск пари над поверхнею матеріалу є тим меншим, чим міцнішим є зв'язок між водою і матеріалом. Найміцнішим цей зв'язок є у гігроскопічних речовин. Тиск пари над ними найбільше відрізняється від тиску насиченої пари.

Фізико-хімічний зв'язок вологи з матеріалом буває адсорбційним (волога утримується на внутрішній поверхні капілярів та пористості продуктів), осмотичним (вода пов'язана з матеріалом за рахунок сил осмотичного тиску) і структурним (вода утримується всередині клітин рослинного чи тваринного походження).

Під хімічно зв'язаною вологою мають на увазі воду, яка в результаті реакції гідратації увійшла до складу гідроокису і з'єднань типу кристалогідратів. Зв'язок порушується в результаті хімічного впливу.

З точки зору сили зв'язку з матеріалом ця вода не завжди сильно відрізняється від адсорбованої: такі оксиди як HgO або Ag2O відповідних гідроксидів не утворюють (при взаємодії розчинів солей з лугами в осад випадають відразу оксиди), Cu(OH)2 відщеплює воду перетворюючись на CuO при кип'ятінні розчину з якого осаджений, а такий кристалогідрат як FeSO4·7H2O легко вивітрюється (втрачає кристалізаційну воду) на повітрі за звичайних умов.

Вологому матеріалу властиві всі форми зв'язку з водою, і дуже складно розмежувати періоди сушіння, що відповідають різним видам зв'язку молекул води з молекулами речовини.

Тому експериментальним шляхом будують ізотерми сорбції при постійній температурі.

Ізотерми сорбції дозволяють встановити зв'язок між вологістю матеріалу і відносною вологістю повітря, а також визначити рівноважну вологість при сушінні.

Методи сушіння

У хімічній, гірничій, харчовій та інших галузях залежно від способу підведення теплової енергії використовують конвективні, контактні, терморадіаційні (інфрачервоним опроміненням), діелектричні (електричним струмом високої частоти), акустичні (ультразвуком) та сублімаційні методи сушіння.

Конвективне сушіння

При конвективному сушінні тепло передається від джерела теплової енергії до поверхні матеріалу, що піддається сушінню за допомогою теплоносія. Як теплоносій використовують повітря, інертні гази, димові гази, перегріту пару.

Фізична сутність процесу зводиться до видалення вологи з матеріалу за рахунок різниці парціальних тисків над матеріалом pпм та в навколишньому середовищі pпс.

Процес сушіння відбувається за умови pпм > pпс При вирівнюванні цих парціальних тисків настає рівновага і процес сушіння припиняється. Видалення вологи з поверхні тісно пов'язане з дифузією вологи всередині матеріалу до його поверхні.

Ці два процеси повинні перебувати у строгій відповідності, в іншому випадку можливе пересихання, жолоблення поверхні матеріалу та погіршення його якості.

Таким чином, при конвективному сушінні волога переміщається до поверхні за рахунок градієнта вологості, градієнт температури дещо гальмує цей процес. За рахунок різниці температур на поверхні і всередині матеріалу відбувається рух вологи до середини, у напрямку зниження температури.

Рівноважна вологість, а значить і перебіг процесу конвективного сушіння залежать від властивостей матеріалу, що підлягає сушінню, характеру зв'язку з ним вологи і параметрів навколишнього середовища.

Контактне сушіння

При контактному сушінні тепло матеріалу, що піддається сушінню передається через нагріту перегородку, що контактує з матеріалом.

При контактному сушінні термодифузія і дифузія за рахунок різниці концентрації вологи є однаково спрямованими, що сприяє деякій інтенсифікації процесу на першому періоді сушіння. У другому періоді різниця температур зменшується, тому дещо знижується інтенсивність сушіння.

Терморадіаційне сушіння

Див. також Терморадіаційні сушарки

При сушінні інфрачервоними променями напрямки потоку вологи (градієнт вмісту вологи) і потоку тепла (градієнт температури) є протилежними, що дещо знижує швидкість сушіння у перший період.

При поступовому прогріванні тіла волога переміщається всередину шару матеріалу, вміст вологи у віддалених від поверхні шарах зростає і виникає значний перепад вмісту вологи у тілі.

До кінця періоду опромінення тіло прогрівається, перепад температур зменшується, волога рухається до поверхні і починає інтенсивно випаровуватись. Інтенсивність випаровування підвищується в десятки разів.

Сушіння при нагріванні струмами високої частоти

При сушінні струмами високої частоти матеріал розташовується між двома електродами, до яких підводиться змінний струм високої частоти.

Під дією електричного поля іони і електрони в матеріалі змінюють напрям руху синхронно із зміною знаку заряду електродів, дипольні молекули набувають обертового руху, а неполярні молекули поляризуються в результаті зміщення їхніх зарядів.

Ці процеси приводять до появи електричних струмів та виділення тепла, яке прогріває матеріал і сприяє просуванню вологи до периферійних шарів та випаровування її з поверхні тіла.

При сушінні у полі струмів високої частоти матеріал зсередини має вищу температуру, ніж на поверхні, що інтенсифікує процес сушіння, так як градієнти дифузії і термодифузії спрямовані в один бік.

Застосування такого методу створює можливості кращого прогріву у всьому об'ємі тіла.

Внутрішні шари прогріваються більше від периферійних, через поверхневе охолодження та та випаровування вологи у навколишнє середовище.

При сушінні у полі струмів високої частоти витрати енергії є відносно високими. Тому цей метод використовується лише для виробів, схильних до розтріскування, чутливих до перегрівання тощо.

Акустичний метод сушіння

Докладніше: Акустичне сушіння

Акустичний метод сушіння продуктів ґрунтується на дії на зневоднюваний продукт інтенсивних ультразвукових хвиль.

Даний процес сушіння носить циклічний характер, хвиля вибиває вологу, що знаходиться на поверхні продукту, потім волога, яка залишилася рівномірно розподіляється по капілярах і процес повторюється знову.

Це відбувається до тих пір, поки продукт не досягне заданої вологості.

Акустичний спосіб дозволяє сушити широкий набір матеріалів: продукцію сільського господарства (зерно, овочі, фрукти та інші), деревину, бавовну, лікарські препарати і трави, папір, продукцію хімічної та інших галузей промисловості.

Принципова особливість способу — це те, що сушіння продуктів відбувається без підвищення їхньої температури. Реалізується так зване холодне сушіння. Ця обставина знімає негативні наслідки, пов'язані з термічним впливом на продукт.

Саме тому це єдиний спосіб, що придатний для сушіння термочутливих матеріалів та речовин, що легко окислюються.

Читайте також:  Що таке воркаут?

Обробка продуктів акустичними коливаннями високої інтенсивності сприятливо позначається на фізико-хімічних і споживчих властивостях сухого продукту (наприклад, збільшує схожість насіння тощо).

Сушіння акустичним способом відрізняється від звичайних методів і за швидкістю вироблення сухих продуктів. Наприклад, при сушінні ферментів (які руйнуються при температурі 40 °C) в акустичному полі швидкість сушіння продуктів у порівнянні з вакуумним методом зростає у 3-4 рази.

Сублімаційне сушіння

При температурах, нижчих за 0 °C вільна волога замерзає і її випаровування відбувається без плавлення (сушіння сублімацією). Видалення вологи в основному відбувається шляхом розвитку поверхні випаровування вглиб тіла.

Перенос пари від поверхні випаровування через шар тіла відбувається шляхом дифузії, так як при цьому радіус капілярів є меншим за середню довжину вільного пробігу молекул. Абсорбційно зв'язана волога перебуває у переохолодженому стані, вона видаляється шляхом перетворення рідини в пару.

У кінці процесу сушіння сублімація льоду закінчується і подальше сушіння відбувається при температурі вищій за 0 °C.

Отже, сублімаційне сушіння включає в собі сублімацію льоду (сушіння шляхом випаровування льоду), випаровування переохолодженої рідини всередині тіла і випаровування зв'язаної рідини при температурі вищій за 0 °C до кінця процесу сушіння.

Зазвичай під сублімацією мають на увазі випаровування твердого тіла без плавлення його. (сублімація льоду, що перебуває всередині матеріалу).

Сублімаційне сушіння знайшло застосування при видаленні вологи із заморожених продуктів, хіміко-фармацевтичних і біопрепаратів при температурах до -50 оС і низькому залишковому тиску (0,1 – 1,0 мм рт. ст.).

Сушіння виморожуванням

Процес видалення води з матеріалів, зокрема харчових продуктів, у замороженому стані під вакуумом. Використовується
в біохімії та лабораторній практиці при роботі з високореактивними сполуками.

Сушіння на інертних тілах

При сушінні розчинів, суспензій і паст застосовують нанесення матеріалу, що висушується, на псевдозріджений шар великих інертних часток, таких як скляні, керамічні, порцелянові й сталеві кульки діаметром 6 – 10 мм.

У цьому випадку киплячий шар інертних часток добре прогрівається й при нанесенні на нього вологого матеріалу на поверхні часток утворюється плівка, що швидко висихає та стирається при русі часток й їх зіткненні.

Готовий продукт у вигляді порошку або крупинок з розміром часток 50-100 мкм виноситься потоком теплоносія й уловлюється в пилоуловлюючій системі.

Завдяки спільному процесу контактного й конвективного сушіння помітно (майже на порядок) збільшується швидкість сушіння, підвищується питоме вологовидалення в одиниці об'єму сушильної камери, при цьому відсутній перегрів матеріалу й скорочується тривалість сушіння.
Для сушіння вологих матеріалів зі специфічними властивостями (що не допускають контакту з повітрям, вимагають особливого температурного режиму, термолабільних та ін.) використовують спеціальні методи сушіння й сушарки спеціальних конструкцій.

Класифікації способів сушіння за іншими ознаками

Існує багато варіантів класифікації способів сушіння в залежності від процесу, що використовується[2]. Безпосередній вибір методу і режиму сушіння залежить від фізичного стану сировини, її хімічного складу, потрібних властивостей кінцевого продукту та економічних показників[3].

За способом впливу сушильного агента

  • Природне сушіння — сушіння на відкритому повітрі в умовах природного освітлення, без впливу людини на фактори, що інтенсифікують процес (температури продукту і сушильного агента — повітря, вологість тощо). Використовується для сушіння плодів, ягід, грибів в регіонах з підхожими кліматичними умовами.
  • Штучне сушіння здійснюється у спеціальних апаратах (сушильних установках або камерах), з примусовою зміною факторів, що впливають на інтенсивність процесу (температура, тиск, вологість, геометричні розміри об'єкта сушіння тощо).

У свою чергу методи штучного сушіння класифікуються за тиском у робочій камері:

  • Атмосферне сушіння — сушильним агентом є, зазвичай, атмосферне повітря з відхиленнями тиску у сушильній камері, що не перевищує 49 МПа.
  • Вакуумне сушіння — сушіння відбувається у вакуумі.
  • Сушіння під надлишковим тиском.

Таким чином, при сушінні різних матеріалів слід обирати метод сушіння і конструкцію сушильного апарату згідно з технічними умовами на процес.

Класифікація сушильних апаратів

В залежності від напряму руху матеріалу сушіння і сушильного агента

  • Прямотечійні — напрями руху матеріалу сушіння і сушильного агента збігаються;
  • Протитечійні — напрями руху матеріалу сушіння і сушильного агента є протилежними;
  • Перехресні — напрями руху матеріалу сушіння і сушильного агента перетинаються;
  • Пасивні — наприклад такі як ексикатор.

За видом сушильного агента

Бувають апарати що використовують:

  • нагріте повітря;
  • димові або інертні гази;
  • суміш повітря з димовими газами;
  • перегріту або насичену пару;
  • рідкий теплоносій;
  • електричний струм.

За способом нагрівання сушильного агента

  • Устаткування з паровими калориферами;
  • Устаткування з вогневими калориферами;
  • Устаткування з топками на рідкому паливі;
  • Устаткування з топками на газовому паливі.

За кратністю використання сушильного агента

  • З однократним використанням нагрітого повітря;
  • З багатократним використанням нагрітого повітря.

За видом об'єкта сушіння

  • Для твердих матеріалів (крупних, дрібних, пилоподібних);
  • Для рідких матеріалів;
  • Для пастоподібних продуктів.

За режимом роботи

  • Періодичної дії;
  • Безперервної дії.

За гідродинамічним режимом

Розрізняють сушарки з нерухомим, завішеним та шаром матеріалу, що перемішується.

За конструкцією

За конструктивним виконанням сушильні апарати бувають: камерні, шнекові, пневматичні трубні, тарілчасті, роторні, барабанні, стрічкові, шахтові, вихрові, киплячого шару, аерофонтанні, вальцьові, вібраційні, розпилювальні тощо.

Див. також

  • Сушіння деревини
  • Азеотропна сушка
  • Термічна сушка

Примітки

  1. ↑ «Сушка» на сайті «Химик.ру»(рос.)
  2. ↑ Сушильные установки (рос.)
  3. ↑ Классификация способов сушки Архівовано 1 лютий 2014 у Wayback Machine. (рос.)

Джерела

  • Наукові основи фільтраційного сушіння дисперсних матеріалів: монографія / В. М. Атаманюк, Я. М. Гумницький ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т “Львів. політехніка”. – Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. – 256 с. : іл. – Бібліогр. в кінці глав. – ISBN 978-617-607-397-0
  • Кречетов И. В. Сушка древесины,—3-е изд. перераб.— М.: Лесная пром-сть, 1980.— 432 с.
  • Лыков А. В. Теория сушки. М.: Энергия, 1968. — 472 с.
  • Тимонин А. С. Основы конструирования и расчета химико-технологического и природоохранного оборудования. Том 2. — Калуга: Издательство Н. Бочкаревой, 2002 . — 1018 с. — ISBN 5-89552-026-Х
  • Сажин Б. С. Основы техники сушки. М.: Химия, 1984. — 320 с.
  • Автоматизация топочного узла сушил углеобогатительных фабрик / А. И. Лазорин, В. С. Белецкий ; Днепропетр. горный ин-т. – Д., 1976. – 10 с. – Деп. в ЦНИЭИуголь 1976, № 523.

Посилання

  • СУШІННЯ //Фармацевтична енциклопедія
  • ВИСУШУВАННЯ //Фармацевтична енциклопедія

Я хотіла купити з сушкою, але я боюся, що вона може зіпсувати одяг і занадто сильно вплинути на мій бюджет. це правда?

Сушарка може покращити життя, особливо у вологі і холодні періоди, коли сушіння білизни стане дуже складно. Є багато помилок і міфів, щоб розвінчати  їх дізнаємось більше про цей популярний прилад .

Робить  сушарка пошкодження і потертість одягу ? Ні, вона піклується про ваш одяг.

Незважаючи те, що ви могли б подумати, сушарка не псує одяг.

Нові моделі, з технологією теплового насоса, сушать при більш низьких температурах, ніж звичайні конденсаційні системи і гарантують  кращу турботу волокон із збереженням цілісності тканин.

На ринку існують сушарки з програмами, призначеними піклуватися навіть про самі делікатні тканин, таких як вовна, нові лінії Candy GrandÓ, отримали важливий сертифікат компанії Woolmark.

Крім того, завдяки функції, такі як легке прасування, іноді можна повністю уникнути прасування.

Великі навантаження і мале споживання: сушарки споживають багато електроенергії?

Деякі сушильні машини дозволяють завантажувати до 10 кг білизни за один цикл, заощаджуючи час і енергію.

Але якщо у вас є тільки трохи одягу, немає проблем: найбільш інноваційні моделі оснащені датчиками вологості, здатних адаптувати час і витрату  води на основі суми білизни та потрібного типу сушки.

Використання приладу в класі при повному навантаженні, цикл сушіння буде коштувати менше, ніж  50 центів: за вартість однієї кави ви робите 3 цикла  сушіння! Є моделі, які відносяться до класу А++, що гарантує кращу економію енергії. 

Щоб висушити білизну, сушарка втрачає багато часу?

Нормальний цикл триває близько двох годин, і ви можете висушити до 10 кг білизни. Тим не менш, є швидкі програми, які, за 40 хвилин, сушать одяг і роблять  їх готовими до використання, або конкретні програми сушки для певних видів тканин, які вимагають скорочення часу. З більш новими моделями, незалежно передбачених програм часу, ви можете вибрати час сушіння,.

Ідеальний друг для пральної машини Розглянемо сушарку з навантаженням, подібну  пральній  машини таким чином, що вони доповнюють один одного.

З новими сушарками Candy ви можете вибрати тип , що об'єднує два продукти, підтримуючи ідеальну сімейну лінію та складати їх спільно у стабільному та безпечному положенні за допомогою спеціального комплекту, таким чином можна зайняти менше місця скориставшись висоти. Тим не менш, сушарки можуть бути в будь-якому місці, так як вони не вимагають зливного трубопроводу. 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*