Міфи в бодібілдингу

Автор – Дмитро Полюхович.

29 вересня у євреїв починається свято Рош ха-Шана (Новий рік). В українських медіа цю подію традиційно пов’язують з масовим напливом паломників в Умань і “хасидським сміттям”, що набив оскому. Втім, про сміття ми вже писали, так що поговоримо про інші міфи.

Якщо народи століттями живуть пліч-о-пліч, то закономірно, що виникає цілий пласт міфів про побут і звичаї сусідів. А вже якщо це така специфічна публіка, як євреї, – зі своєю мовою (вони навіть свої букви пишуть справа наліво!), традиціями і релігією, – і поготів. В українській глибинці існує безліч помилкових уявлень про життя, звичаї і традиції євреїв. Часто досить диких.

Міфи в бодібілдингу

Заброшенный еврейский дом

(рос.)

Самая большая часть таких мифов связана с кладбищами и похоронными обрядами. Причина проста: если происходящее в синагогах или в домах покрыто тайной, то похороны всегда публичны. Здесь мифологизированно все, начиная от самого места расположения кладбища.

Старинные еврейские кладбища (от XVIII в. и древнее) обычно находятся на возвышенностях. Соседи-украинцы придумали этому своеобразное объяснение. Мол, это связанно с пресловутой хитростью евреев. Кладбище “на горе” – ближе к небу.

Когда протрубит ангел, мертвые восстанут из могил и выстроятся на суд Божий, а в первых рядах, естественно, окажутся те, кто заранее оказался поближе к небесам.

Этот миф довольно распространен и популярен практически на всей территории бывшей “черты оседлости”.

Міфи в бодібілдингу

Еврейское кладбище в Бучаче (Тернопольская область)

На самом деле до христианского Страшного суда иудеям абсолютно нет никакого дела, а “нагорность” кладбищ имеет абсолютно прагматическое объяснение. Землю под некрополь еврейская община покупала у “дидыча” – владельца местечка.

Самая дешевая была на вершинах высоких холмов – сельским хозяйством здесь заниматься не очень получится, да и под застройку не всегда удобно. По этой причине, “киркуты” порой располагаются еще и на “замчиськах” – местах, где ранее стояли замки или укрепления.

Изрезанный оплывшими валами и рвами холм да еще в придачу с остатками сгнившего частокола стоил тогда сущие гроши, так почему бы не сэкономить? Подобную ситуацию можно увидеть, например, в Купине и Тарноруде (Хмельницкая обл.).

Міфи в бодібілдингу

Кладбище в Купине (XVIII-ХХ вв) не только “нагорное”, но и “крепостное”. Валы и рвы средневекового укрепления видны и сегодня

Высокая гора, часто с обрывами, защищала покой мертвых от праздношатающейся публики и пасущегося скота. Присутствовала и мистическая составляющая. Крутой и тяжелый подъем на высокую гору должен был отбивать желание попасть на кладбище раньше намеченного срока. Таким наивным образом евреи пытались избежать преждевременной смерти.

Мифологизирован и способ захоронения. В бывших местечках и соседних с ними селах многие жители и сегодня свято убеждены, что евреи хоронили покойников исключительно в сидячем положении. По другой версии все-таки в горизонтальном, но лицом вниз.

Это тоже объясняют легендарной еврейской хитростью и своеобразной подготовкой к Судному дню. Ангел трубит, пора вставать… А с какого положения проще (и быстрее) подняться? Естественно, если ты сидишь! Да и лицом в землю – тоже неплохо. Оттолкнулся руками и вперед – занимать первые места в очереди. Лежа на спине так быстро подняться не получится.

Не исключено, что корни этого мифа лежат в специфической форме традиционных еврейских надгробий. Для ранних надмогильных памятников характерны два типа – саркофаг и стела. Но во второй половине XIX в. в Украине появился третий – совмещающий два вышеупомянутых. Этот тип часто называют “сапожок”. “Сапожок” также напоминает сидящего на земле человека с вытянутыми вперед ногами.

Міфи в бодібілдингу

Вера в необычные позы захоронения может быть связана и с народной убежденностью, что “если евреи иные, то и хоронить они должны не так, как мы…”

С преданиями о “сидящих покойниках” по распространенности конкурирует только легенда о колокольном звоне. Считается, что если во время прохождения похоронной процессии начинали звонить колокола, то евреи тут же бросали носилки с телом и разбегались кто куда.

На правдивости этой байки рассказчики настаивают особенно упорно, выдвигая в качестве аргумента семейные предания: “Мой дед еще в двадцатые годы с пацанами сам-де занимался таким вот “звонарским рекетом”… Евреи, чтобы прекратить безобразие и спокойно похоронить соплеменника, откупались от пробравшихся на колокольню мальчишек серебряным полтинником”.

С этим заблуждением связаны и более экзотические легенды. Они несколько отличаются в зависимости от местности, но фабула одна. Якобы однажды в некоем городке хоронили цадика (как вариант – очень уважаемого раввина).

В это время в храме (монастыре) специально начали звонить в колокола. Покойнику очень не понравилось, что ему не дали упокоиться в тишине и мире, он сел на носилках и начал читать молитвы, совмещая их с проклятиями.

От этого на колокольне оторвались колокола (варианты: начала рушиться сама колокольня, покосился крест, звонарей парализовало и т. д.).

Истоки этого заблуждения вполне прозрачны. Мол, если евреи распяли Христа, то от всего церковного их должно коробить.

Весьма любопытна и байка о “краже души”. Рассказывают, что у еврейских мальчиков во время похорон был свой вариант “промысла”. Считалось, что если сорванец пробегал под носилками с телом, то таким образом воровал душу усопшего. Эту душу можно было откупить за конфеты или пару мелких монет.

История с “кражей души” – полнейший вымысел, как, впрочем, и все предыдущие байки. Скорее всего, она возникла на основании того, что переходить дорогу перед похоронной процессией – табу. Это и неуважение к покойному и большой “минус в карму”, способный привести к преждевременной смерти торопыги.

В некоторых уголках Подолья и Бессарабии бытует мнение, что евреям запрещалось хоронить девственниц. Если девочка старше 12 лет умирала девственницей, то специальный член общины проводил ритуальную дефлорацию.

Скорее всего, своими корнями эта дикая легенда уходит во вторую половину XVIII в., когда по агонизирующей Речи Посполитой прокатилась антисемитская истерия. Страна катилась в пропасть, а виноватыми в том, как всегда, оказались… Ну, вы поняли.

На знамена даже подняли пресловутый “кровавый навет” – выдумку о ритуальном употреблении иудеями крови христианских младенцев.

Тогда даже массово издавались и распространялись через костелы пропагандистские книги с красноречивыми названиями Złość żydowska przeciwko Bogu i blizniemu (“Еврейская злость против Бога и ближнего”) и Złość żydowska w zamęczeniu dzieci katolickich (“Еврейская злость в мучениях католических детей”).

Міфи в бодібілдингу

Пропагандистская картина. Якобы растерзанный 27 марта 1661-го “неверными” иудеями Мыколай “ребенок трудолюбивых Анджеюков”

Не исключено, что с целью дискредитации иудаизма и его последователей была запущена и байка о совокуплении с мертвыми девственницами.

Корни же самого сюжета уходят в античность. В Римской империи законы запрещали казнить девственниц, поэтому палачу вменялось в обязанность изнасиловать жертву перед приведением приговора в исполнение. Подобная практика была довольно распространенной и в средневековой Западной Европе.

Между тем в иудаизме никакого запрета на захоронение девственниц нет, существуют даже специальные символы, которые изображались на надгробиях “девичих” могил – лани и отдыхающие единороги (символы чистоты и невинности).

Міфи в бодібілдингу

Лани и единороги на могиле девушки Сары. Рубеж XVIII-XIX веков.

На Подолье встречается еще один “сексуальный” миф. Мол, если семье Бог долгое время не давал детей, то глава семейства обращался за помощью в синагогу. Вскоре к нему в гости приходили 10 уважаемых мужей и в силу своих способностей пытались исправить ситуацию. После чего муж накрывал богатый стол с выпивкой.

С цифрой 10 – понятно. Это так называемый “миньян” – минимальное количество взрослых мужчин, необходимое для общественного богослужения и для ряда религиозных обрядов. Сам же сюжет, скорее всего, из того же XVIII в., когда на Подолье активно действовала секта так называемых франкистов.

Сектанты во главе со своим псевдомессией Яковом Франком, в последствии отлученные от иудаизма и перешедшие в католицизм, активно практиковали ритуальные оргии. Правда, последовательность была противоположная – сначала пьянка, а уж потом развлечения.

В 1757-м в местечке Лянцкорунь (сегодня – с. Заричанка Хмельницкой обл.) представители местной еврейской общины “накрыли” большую группу франкистов во главе со своим “мессией”, с энтузиазмом предающуюся свальному греху.

Скандал грянул на всю Речь Посполитую! Очевидно, что именно отголоски этой старинной истории и легли в основу мифа.

Что касается демографических проблем, то и без обращения в синагогу и прочие инстанции всегда найдется куча доброхотов, жаждущих помочь престарелому мужу и его молодой жене обзавестись потомством.

В народных легендах нашла свое отражение и традиционная еврейская мода. Еще в начале прошлого века в летнее время многие евреи носили пантофли – кожаные башмаки без задников (типа шлепанцев, но на каблуке). Предания гласят, что ранее еврейская, католическая (польская) и православная (русинская, т. е. украинская) Пасхи долго праздновались в один день.

Однажды Бог позвал людей на пасхальную молитву. Еврей быстренько сунул ноги в пантофли и побежал в синагогу. Поляк, пока натягивал сапоги, задержался и попал в костел чуть позже. Дольше всех провозился русин со своими постолами – нужно было затянуть все шнурочки и ремешки.

Так и разделились Пасхи – сперва празднуется еврейский Песах, потом католическая (польская), а затем православная украинская.

До сих пор довольно распространенным является убеждение, что евреи портят погоду на “кучки” (как весенние, так и осенние). Действительно, на весенние “кучки” (Песах), обычно и холодает, и дождит.

Но причина вовсе не в евреях.

Песах приходится на первое полнолуние после весеннего равноденствия – период, когда в средние широты традиционно приходит волна холодного воздуха и сопровождающие ее осадки.

Считается, что на Песах евреи специально вызывают дожди. По одной версии это делается якобы для того, чтобы небо вместе с ними оплакивало соплеменников, умерших в египетском рабстве. По другой, дождь на Песах – к деньгам, и если его капли упадут на голову, то до следующего Песаха будут капать деньги.

“Кучками” называют в Украине и осенний праздник Суккот. Он тоже традиционно сопровождается скверной погодой и похолоданием.

А вот знаменитый “кровавый навет” о маце-на-крови к народным мифам и заблуждениям относить не будем. Во-первых, эта страшная сказка никогда народной не была, а продвигалась исключительно властями (церковными и светскими), а позже еще и черносотенными организациями. Во-вторых, автору за всю жизнь встретилось всего несколько человек, искренне верящих в эту чушь.

Источник – “ДС”.

Міфи в бодібілдингу: чому вірити, а чому ні

Міфи в бодібілдингуСеред тих, хто регулярно займається в тренажерному залі (а також і серед їх тренерів) часто панують переконання, які ніяк не підкріплені науково, але тим не менш вважаються непорушними аксіомами – так звані міфи бодібілдингу. Потрібно сказати, що заняття над досконалістю і силою власного тіла обросли міфами ще задовго до початку так званого мейн-стріму у фітнесі та бодібілдингу. У цій статті розглянемо одні з найпоширеніших міфів бодібілдингу і знайдемо джерела їх походження. Деякі з цих поширених міфів ми спробуємо спростувати, а деякі, можливо, частково підтвердити. Тому, для того щоб запобігти помилкам і відокремити міфи у бодібілдингу від правди радимо уважно ознайомитись з даним матеріалом.

Читайте також:  Декілька причин не уникати присідань

Міф: Тренувальні програми чемпіонів – запорука успіху

Досить небезпечний міф. Новачки думають, що потрібно брати систему вправ досвідчених атлетів, які досягли серйозних результатів, і результат не змусить себе чекати.

Але спробуйте почати підготовку до марафонської дистанції з бігу відразу на 42 км.

Думаємо, в цьому випадку можна повторити результат афінського посла, що пробіг дану дистанцію після марафонської битви греків і персів: за легендою, добігши з звісткою про перемогу Афін над персами, гонець просто помер на фініші.

Загалом, не варто хапати програму чемпіона і тут же її використовувати. Спочатку роки роботи з базовими вправами принесуть набагато більші результати. Повірте, всі чемпіони саме з них і починали.

Міф: Можна змінити форму м’язів, роблячи ізолюючі вправи

Не можна обмежитись ростом тільки одного якогось м’язу. Контур ваших м’язів обумовлений генетичними факторами.

Коли ви працюєте з біцепсом, він працює весь, повністю, по всій довжині, з залученням всіх волокон. Не можна обмежити його роботу якоюсь однією частиною.

Єдиним винятком, до речі, є квадрицепс, який складається з чотирьох основних головок, кожну з яких можна тренувати незалежно від інших.

Якщо буде така можливість, просто подивіться на ранні фотографії тих людей, які чогось досягли в бодібілдингу. Ви побачите, що обриси м’язів в принципі залишилися тими ж, єдине, що змінилося – це їх розмір.

Міф: Для росту м’язів необхідно тренуватися лише по одній програмі тренувань

Чому це міф? Та тому що цього недостатньо. Тренуватися можна виключно по комплексу тренувальних програм з урахуванням індивідуальних фізіологічних особливостей та способу життя. Різні програми здатні задіяти різні механізми стимулювання росту м’язів, на певних етапах виводити нервову систему до межі перетренованості з подальшим її розвантаженням.

В результаті ви тренуєтеся, наприклад, по 3-х програмах і набираєте за 4 місяці 5 кг м’язів, але застосовуючи ці програми окремо, ви і 1 кг, не наберете!

Міф: Тренування повинно бути довгим / коротким

Це також міф, тому що у кожної тренувальної програми повинен бути свій визначений час тренування. Не можна за програмою з тривалими тренуваннями тренуватися швидко, і навпаки.

Програми не складаються просто так, в них враховуються фактори які стимулюють ріст (вони можуть бути різними), тривалість відновлення м’язів і нервової системи, фізіологічні особливості.

Існують короткі ефективні програми, вони, як правило, більш інтенсивні і вимагають більш частих тренувань. Тривалі програми менш інтенсивні, але більше «виснажують» організм, вимагають більшого часу відновлення між підходами і тренуваннями.

Ефективність грамотно складеної програми (краще системи програм) не залежить від тривалості окремих тренувань.

Міф: Повільність і погана реакція властиві всім хто займається бодібілдінгом

Дані міфи бодібілдингу поширюють саме ті люди, які є противниками даного виду спорту.

Але противагою даним твердженням є те, що багато професійних спортсменів застосовують вправи бодібілдингу саме для нарощування м’язової маси.

Подібний прийом застосовують у видах спорту, де реакція є головними якостями, а саме у тхеквондо, боксі, рукопашному бої і у багатьох інших контактних видах спорту.

Міф: Коли спортсмен перестає займатися його м’язи перетворюються в жир

Подібне твердження не має під собою ні частки правди, оскільки ці міфи бодібілдингу суперечать навіть фізичним законам.

Причиною набору зайвих кілограмів є те, що по завершенню тренувань безліч бодібілдерів харчуються не збалансовано. Адже людина не встигає перелаштуватися швидко і продовжує вживати великий обсяг калорій, а навантаження, які здатні їх витрачати відсутні, з цієї причини вся зайва енергія відкладається у вигляді жирових запасів.

Проте навіть у разі збалансованого харчування, відбувається маленька втрата м’язової маси, але тим не менш форма і об’єми фігури зберігаються.

Міф: Після того як перестати займатися бодібілдінгом м’язи будуть обвисати

Маячня повна! М’язи не можуть звисати, якщо кидаєш спорт вони атрофуються і зменшуються в розмірі. А звисати може жир, що може з’явиться у людини. Ну а щоб підтримувати тонус і уникнути обвисання достатньо і легкого рівня силових навантажень.

Міф: Жир, якщо його багато, «перекачується» у м’язи

Напевне найбільш розповсюджений міф серед новачків. І напевне найбільш кумедний, адже не має під собою ніяких фізіологічних підстав.

Жировий прошарок – це лише енергетичний запас в нашому організмі, але не будівельний матеріал для м’язів. Щоб отримати красиве мускулисте тіло доведеться не тільки попрацювати над збільшенням м’язової маси, а й жирок, який приховує будь-які напрацювання, зігнати. Так що об’єм набраного жиру не вийде «перекачати» в такий же об’єм м’язів.

Міф: У процесі тренувань, можливі травми суглобів і зв’язок, а з цієї причини бодібілдинг є найбільш травматичним видом спорту

Цей міф бодібілдингу теж не зовсім правдивий, оскільки найчастішими причинами травм у процесі тренувань є погана розминка, неправильна техніка виконання вправ, зайва вага навантажень, тощо.

Так що, винуватцем травм є ніяк не вид спорту, а безвідповідальне ставлення спортсмена до тренувань, при цьому з аналогічних причин можна отримати серйозні травми в абсолютно будь-якому виді спорту.

У випадку, якщо бажаєте уникнути травм, то обов’язково якісно розминайте м’язи перед тренуванням і стежте за технікою виконанням вправ.

Міф: Культуристи повинні себе максимально обмежувати в жирах, особливо тваринного походження

Цей міф має 2 древніх кореня. Перший пов’язує згубний вплив жирної їжі на літніх людей з ризиком серцевих захворювань. І це правда.

Другий корінь пов’язаний безпосередньо з професійним бодібілдінгом.

Культуристи, що вживають великі дози гормональних препаратів для набору м’язів з метою зниження ризику серцевих захворювань і зниження навантаження на травну систему змушені уникати жирів.

Крім цього, слід сказати, що рекомендації дієтологів з метою схуднення обмежувати себе в жирних продуктах не мають жодних підстав, оскільки вживання жирів сприяє зменшенню жирових відкладень.

Що стосується «натуральних» бодібілдерів, їм жири життєво необхідні у великих кількостях, тому що служать сировиною для виробництва безлічі гормонів. Вони, витісняючи з раціону вуглеводи, балансують рівень інсуліну протягом доби і сприяють «правильному» використанню амінокислот в організмі.

Тваринні жири більш «цінні», але значно складніше перетравлюються, що викликає необхідність їх часткового заміщення рослинною їжею. Про ефективність жирів, у тому числі для набору м’язової маси, багато пишеться, але в останні роки їх стали називати розумним словом «омега», що не змінює суті, а жирові добавки під цією назвою є більше комерційним трюком.

Міфи в бодібілдингу

Міфи в бодібілдингу: чому вірити, а чому ні

Міф: Від молочних продуктів швидко ростуть м’язи

Цей міф виник через «бідність» раціону багатьох культуристів. Якщо молоко замінити яєчним білком або м’ясом результат буде на багато кращим, особливо роблячи поправку на якість молочної продукції.

Міф: Протеїнові харчові добавки при наборі маси не настільки важливі

Це частково міф.

Вченими як теоретично, так і за допомогою експериментів на тваринах і людях встановлено, що для росту м’язової маси потрібен вміст протеїнів в раціоні не менше 15%, але і не більше 20%, інакше буде рости переважно жирова маса. А тепер добийтеся цього рівня звичайними продуктами. Це на межі фантастики. Ті, хто не дотримуються зазначеної рекомендації, ростуть в кілька разів повільніше.

Але не одним протеїном ситий культурист – не менш важливо правильно розподілити прийом добавок протягом доби і грамотно їх поєднувати зі звичайними продуктами.

Міф: Якість протеїну важливіше його кількості

У бідному білками раціоні (до 10%) кількість прийнятих протеїнових добавок пріоритетно, але із зростанням в раціоні білка зростають вимоги до якості протеїну. Це питання виключно доцільності та економії.

Міф: Хліб і різні борошняні продукти з висівками є дієтичними

Корінь цього міфу йде з комерції.

Не будемо розповідати, яким чином грубість помелу зернових та їх очищення може вплинути на харчову цінність продукту, скажемо тільки, що у продажі є продукти з висівками виключно з пшеничного борошна, поживний складу якого найгірший. У пшеничному борошні дуже поганий амінокислотний склад і малий вміст інших корисних речовин. Наприклад, житнє борошно набагато цінніше пшеничного.

Міф: Курятина краще свинини

Досить подивитися на вміст вітамінів, мінералів, амінокислотний і жировий склад цих продуктів, щоб зрозуміти, що курятина зі свининою і поруч не стояла. Але от з перетравлюванням цих продуктів, на жаль, все навпаки. Курятину їдять не тому що вона краще, а тому що організм не відчуває «стресу» при її засвоєнні.

Міф: Для підвищення рівня креатину потрібно вживати «оселедець»

Цей міф зародився через помилки в одному з популярних журналів з бодібілдингу. Після вивчення декількох дисертаційних робіт з’ясувалося, що вміст креатину в оселедці і іншій рибі трохи нижчий, ніж в яловичині або свинині.

Міф: У процесі занять бодібілдінгом м’язи стають «закріпаченими»

Даний міф бодібілдингу правдивий тільки частково. У випадку, якщо займаєтеся тільки нарощуванням м’язової маси і зовсім не приділяєте увагу розтяжці і розвиваючим видам спорту, то цілком можливе, так зване, «закріпачення» м’язів.

Уникнути цього зовсім не складно, потрібно тільки після проведення кожного тренування виконувати вправи на розтяжку.

 Розтягувати необхідно саме ті групи м’язів, які отримують найбільші навантаження в процесі тренування. Вам потрібно виконати лише зо дві вправи на розтяжку для м’язів.

 Велику роль у розвитку рухливості і гнучкості грають рухливі види спорту, такі, як плавання, волейбол, теніс і так далі.

Міф: Крепатура – показник ефективності тренувань

Причиною крепатури є запальні процеси в м’язах, викликані мікротравмами волокон під час тренування. Нерозумно сподіватися на те, що коли ваші м’язи «гниють» вони зможуть рости.

Для уникнення крепатури необхідно тренуватися максимально регулярно, тоді структура мікроволокон адаптується до граничних навантажень і мікротравм буде значно менше.

Міф: Тренування – єдине, що потрібно для успіху

Це не так. Досягнення результату не тільки в бодібілдингу, а й майже у всіх видах спорту будується на трьох засадах: харчування, тренування та відновлення. Тобто без нормального відновлення і якісно підібраного харчування тренування не зможуть забезпечити необхідний рівень досягнень. А при зовсім поганій якості відпочинку або дієті тренування можуть навіть зашкодити.

Читайте також:  Як пити протеїн?

Міф: Для набору м’язів потрібно використовувати переважно базові вправи і тренуватися до відмови

Складно сказати, де бере коріння цей міф, але правда в тому, що рідкісний культурист фізично винесе тренування до відмови, та й ще в базових вправах. У прогресивних програмах тренувань вже враховуються ці нюанси, а навантаження лімітується або на кожному тренуванні, або за допомогою чергувань програм.

Міфи в бодібілдингу

Міфи в бодібілдингу: чому вірити, а чому ні

Міф: Дівчата бояться перекачатися в тренажерному залі

Надивившись фотозвітів сучасних змагань з жіночого бодібілдингу можна легко повірити в даний міф. Чоловікоподібні фігури і навіть особи учасниць здатні відлякати від тренажерного залу будь-яку дівчину, а іноді навіть і хлопця. Тільки от накачати великі м’язи для дівчат без додаткового прийому тестостерона майже неможливо.

Нагадаємо, що тестостерон один з найбільш анаболічних гормонів, тобто відповідає за ріст м’язів. Так ось це чоловічий статевий гормон, який в організмі жінок виділяється у вкрай малій кількості. Саме тому дуже переживати щодо «перекачання» мускулатури дівчатам не варто.

Міф: Для схуднення не можна їсти після 6 вечора

Напевно, кожен, хто намагався скинути зайві кілограми, чув дане твердження. Так ось воно абсолютно невірне.

Якщо ви лягаєте спати в 10 вечора, а прокидаєтеся в 7 ранку, то ваш організм не буде отримувати ніяких поживних речовин 13-14 годин: з 6 вечора до 7-8 ранку, коли ви поснідаєте. Так от дані величезні перерви дуже сильно сповільнять ваш обмін речовин.

А повільний обмін речовин – це синонім великий жирового прошарку. Так що їсти потрібно за 2-2.5 години до сну і обов’язково снідати.

Ну а про «не їсти після 6 вечора» ви повинні забути, а для схуднення потрібно використовувати найскладнішу дієту – правильне збалансоване харчування.

Міф: Штанга «садить» серце

Якщо ви здорова людина і у вас немає ніяких проблем з серцем, і ви правильно займаєтеся не створюєте дуже сильних навантажень, то вам це лише на користь – ви зміцнюєте організм.

Ну а якщо у вас є проблеми з серцем або ви без звички дуже сильно навантажуєте себе, не обов’язково навіть штангою, то тоді у вас може заколоти не лише в серці.

Міф: Усі культуристи тупі

Теж повна маячня, яка навіть не потрібно коментувати. Не потрібно судити всіх по деяких людях, є навіть дуже розумні серед качків у кого IQ (коефіцієнт інтелекту) вище від простої людини.

Міф: Всі бодібілдери – імпотенти

Один з найвідоміших міфів, що нічим не підтверджується. Це брехливе твердження, яке поширюють «доходяги», щоб виправдати недоліки своєї фігури.

Загально відомо, що заняття спортом не тільки не знижують, але і підвищують потенцію у чоловіків-бодібілдерів. Це відбувається за рахунок стимуляції виділення тестостерону при заняттях спортом.

Але звідки виник даний міф? Тут все досить просто. При надмірному рівні фізичних навантажень, який спостерігається у професійних спортсменів, витрачається чимала кількість енергії, та й втома поступово накопичується. З огляду на те, що секс це теж свого роду фізичні навантаження, деякі профі жертвують регулярним статевим життям для економії енергії. Другий момент – стероїди.

При безграмотному надмірному вживанні препаратів, які є похідними тестостерону, знижується, в дуже рідкісних випадках і повністю припиняється, природне виділення тестостерону.

У зв’язку з чим залози, які його виділяють, можуть атрофуватися. Звідси і буде спостерігатися зниження лібідо, а з ним і повна відсутність потягу.

Але відразу обмовимся, що це дуже рідкісний випадок дуже грубого порушення всіх правил вживання стероїдів.

Міф: Бодібілдери самозакохані люди

Так говорять багато коли бачать як культуристи часто і довго дивляться на себе в дзеркало і позують на сцені. А куди їм ще дивитися? Адже лише в дзеркалі можна побачити результати своєї важкої праці.

Міф: Бодібілдери дуже агресивні люди

Ще один міф, що коли займаєшся спортом виробляється більше тестостерону чоловічого статевого гормону, надмірна кількість його викликає агресію. Ну і люди думають мовляв у них сил багато зайвих і від цього вони повинні кудись дівати її. Насправді культуристи спокійні хлопці, може з 1000 є 1-2 психа, але це не означає що всі такі. Серед звичайних людей теж є психи.

Всі зазначені міфи при неправильному підході до тренування можливо і мають під собою якусь основу, але якщо ви поставитеся відповідально і не будете нехтувати правилами та вимогами даного виду спорту, то особисто для вас ці міфи бодібілдингу залишаться лише міфами і ні чим іншим.

Найпоширеніші міфи про бодібілдерів | Спорт Світ

Бодібілдери, культуристи, качки, позери – як тільки їх не називають, різкіші в виразах вживають більш образливі слова й вирази, але від цього популярність меншою не стає.

Більшість жартів, в тому числі й злісних, в першу чергу через незнання та стереотипи, які з реальністю не мають нічого спільного.

І, якщо є сумніви, що чогось не знаєте – вперед читати й розкладати по поличках, що є фактом, а що – всього лише міф.

Бодібілдери – це …
Спортсмени, основна мета яких – досягти максимального розвитку мускулатури: обсягу м'язів, їх щільності та рельєфу. Бодібілдери замінюють свої жирові тканини на м'язи. Головним аспектом є естетизм, симетрія і збалансованість м'язів по всьому тілу. Тому бодібілдери завжди уважно вивчають свої форми перед дзеркалом.

Не варто бодібілдерів плутати з пауерліфтерами або легкоатлетами. У перших мета – сила, у других – витривалість та прискорення.

А тепер про міфиМіф №1. Бодібілдери – як бройлерні курчата, обсяг є, а сили – немає.
Підемо від зворотнього – як з'являються м'язи? Їх качають. Як з'являються великі м'язи – їх багато качають з обтяженням.

Щоб відбувався регулярний набір маси необхідно не тільки регулярно і багато тренуватися, але дотримуватися спортивного режиму: харчування, сну, відпочинку і т.д. Виходить, що всі накачані м'язи – це наслідок тривалої та копіткої роботи, це тонни поту і зусиль.

Тому не варто називати культуристів бройлерами, бо вони чесно працювали та досягли результату, а якщо сумніви все ж залишилися, то спробуйте підійти до одного з них і сказати таке в очі, ймовірність переконатися в їх силі дуже висока.

Міф №2. Якщо дівчина буде тягати залізо – стане мужиком-качком.
Ця казка-страшилка гуляє вже довгі роки і все ще знаходяться люди, які в неї вірять.

Як з'являються м'язи на жіночому тілі? Тренування + харчування + прийом чоловічих гормонів. Саме наявність чоловічих гормонів в організмі сприяє росту м'язів, тому всі дівчата-культурісткі приймають їх.

У звичайних умовах, нормальному рівні тестостерону, від тренувань навіть з пристойною вагою такого ефекту не буде.

Тому – сміливо беремо гантелі, штанги та інші залізні атрибути й приводимо своє тіло до красивого, підтягнутого вигляду! Перетворення в бабу-мужика – скасовано.

Міф №3. Ніякого кардіо під час набору м'язової маси.
Цей міф з'явився не з доброго дива. Якщо щодня протягом тривалого часу займатися кардіо, то дійсно м'язова маса буде спалюватися. Але, якщо в свою програму внести 20-30-хвилинне кардіо 3 рази в тиждень, то ефект буде зворотний.

Міф №4. Бодібілдери – втілення сили і здоров'я.
Ні.

Для досягнення поставленої мети, бодібілдери, вдаються до різних методів: суворі дієти, інтенсивні й часті тренування до знемоги, вживання препаратів з штучним складом (ними грішать далеко не всі культуристи).

Сукупність усіх цих чинників може зіграти зі спортсменом в подальшому житті вкрай злий жарт, починаючи від невтішних показників рівня холестерину в крові та закінчуючи серцево-судинними захворюваннями.

Міф №5. Не можна припиняти тренування – вкриєшся жиром.
Жир – це невитрачені калорії, які були вжиті. Під час регулярних тренувань, калорії згорають.

У період, коли тренування припиняються – необхідно зменшувати й кількість споживаних калорій, так як витрати енергії менше.

“Покривання” жирком відбувається тоді, коли кількість споживаних калорій – перевершує кількість матеріалів, що витрачаються.

Міф №6. Займаючись бодібілдингом дівчата можуть збільшити груди.
Ні, ні і ще раз ні.

Жіночі груди – це молочна залоза в компанії з жировою тканиною, а бодібілдинг, як уже згадувалося вище, – спалювання жиру, тому, милі дами, будьте готові до того, що груди навпаки – стануть менше.

Але, є й приємна сторона, якщо груди втратили форму – прокачування грудних м'язів підтягне їх вгору і додасть більш привабливу форму.

Міф №7. Більше тренувань – більше м'язів.


Звідки взявся цей міф невідомо, але багато хто свято переконані, що бодібілдери мало не цілодобово знаходяться в тренажерному залі, роблячи паузу тільки на прийом стероїдів, але це не так.

Тренування у них не займають більшу частину життя і не тому, що вони не хочуть, а тому, що нарощування м'язової тканини відбувається протягом 1 години, а все, що понад цього часу може навпаки сприяти її руйнуванню.

Міф №8. Вуглеводи на ніч – вірний шлях до форм, як у Арні.
Вживання вуглеводів на ніч будуть сприяти збільшенню маси, але не м'язової, а жирової, яку потім доведеться зганяти. І якщо не правильно підібрати собі харчування, то це може бути безрезультатне замкнуте коло.

Міф №9. Бодібілдером можна стати тільки якщо вживати “хімію”.
Ні, бодібілдером можна стати і без стероїдів, гормонів росту та інших страшних речовин, назви яких так лякають усіх. Однак, якщо мета – стати професійним бодібілдерів, то без підживлення ніяк, на жаль.

Як і будь-який вид спорту, бодібілдинг, має куди більше міфів, описані вище – малюсінька частина. Але, з них можна зробити наступні висновки: досягти можна всього і без хімії, якщо підійти до питання з розумом й менше вірити казкам.

Христина Рідкоус.

«Найважче у бодібілдингу – «сушитись» перед змаганнями», – відомий культурист з Волині

Володимир Бирук із села Личини Камінь-Каширського району – кращий бодібілдер України та Європи.

  • В інтерв’ю журналістам «Полісся», розвінчуючи міфи та стереотипи про цей вид спорту, культурист розповів, як йому вдалося стати абсолютним чемпіоном Києва, України, Європи.
  • Спочатку підняв 1070 кілограмів, а потім почав демонструвати м’язи
  • — Володимире, як ви прийшли в бодібілдинг?
  • — Які досягнення мали у пауерліфтингу?
  • Найважче у бодібілдингу – «сушитись» перед змаганнями
  • — Що було найважчим на початку і що є нелегким тепер?
  • — Довгий час — це скільки?
  • — Це ж не означає, що взагалі нічого не їсти?
  • — А що у вашому меню?
  • — Ви приймаєте додатково якісь препарати для того, щоб формувалися м’язи?
  • — Чи дорогим є правильне харчування бодібілдера?
  • — Як ви тренуєтесь і скільки часу?
  • — … а коли готуєтесь до змагань?
  • — Володимире, хто вам допомагає тренуватися, готуватися до змагань?
  • — На змаганнях що оцінюють судді?
Читайте також:  Жим штанги сидячи з-за голови.

З минулого року чоловік виступає в професійній лізі і вже двічі святкував перемогу: на турнірах «IFBB Nafplio Elite Pro Show 2019» (Греція) та «IFBB Elite Pro Madrid» (Іспанія). А також став срібним призером IFBB ELITE WORLD PROFESSIONAL CHEMPIONSHIPS (Таррагона Іспанія). — Коли я вступив до військового ліцею ім. Івана Богуна, отримав можливість вдосконалюватися у тренажерному залі. І з другого курсу почав займатися пауерліфтингом. Це силове триборство. Як змагальні дисципліни в нього входять три вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи на горизонтальній лаві і тяга штанги. Вже через рік мені вдалося стати другим на Чемпіонаті України серед підлітків. Коли ж пішов навчатися в університет, цю справу не закинув і згодом вона стала визначальною у моєму житті. Я потрапив у потрібне середовище, хотів і намагався бути кращим. — У цьому виді спорту я був багаторазовим призером чемпіонатів України, чемпіоном Європи серед юніорів… Востаннє виступав у змаганнях з пауерліфтингу у 2014 році. Тоді я присів з вагою 400 кілограмів, вижав 305 кілограмів і зробив станову тягу 365 кілограмів. Тобто у сумі – 1070. Це приблизно майстер спорту міжнародного класу. По суті я досяг своєї мети і після цього вирішив спробувати себе в бодібілдингу. Уже через 2 місяці вперше виступив на чемпіонаті України і виграв його. Тому зрозумів, що це моє. Коли одружився, пропустив один змагальний сезон, але тренування продовжував. А з 2017 року і по сьогодні стабільно виступаю кожного сезону. Основних успіхів у бодібілдингу вдалося досягти у 2019-му. Великі сталеві м’язи, неймовірна фізична форма, яскраві посмішки. Але, як виявляється, часом за блискучими усмішками та горою м’язів криється неймовірне виснаження. — Я не звик нарікати на щось. Мені просто це подобається. А коли щось подобається, то ти цим живеш зранку до вечора. Сам по собі цей вид спорту нелегкий. Він вимагає постійних тренувань і правильного харчування. Бувають етапи, коли спортсмен повинен бути “голодним” досить довгий час. — Має бути дефіцит калорій для того, щоб зменшити кількість жирової тканини до такого екстримального рівня, як вимагається на змаганнях. Як правило протягом трьох місяців триває відповідна підготовка і потихеньку з’являється дефіцит в калорійності. Тобто людина поступово обмежує себе в тих калоріях і нутрієнтах, які вона споживає. В такому дефіциті («висушені») спортсмени підходять до змагань. Але, якщо все робити правильно, то нічого страшного в цьому нема. — Ні, звичайно. Існують такі стереотипи, що тоді спортсмени не п’ють і не їдять. Насправді нічого такого. Просто вони споживають дуже збалансовану їжу. Здійснюють обмеження за рахунок вуглеводної частини харчування. Проте кількість білка має бути достатньою. — Я абсолютно поважаю українську кухню. Їм картоплю. Але загалом — як і у більшості спортсменів. Передусім не повинно бути у харчуванні продуктів-паразитів. Наприклад, якихось солодощів чи жирної їжі. А от риба та м’ясо мають бути у різноманітті. У період підготовки до змагань – все те ж саме, лише у іншій кількості. — Для того, щоб м’язи росли, необхідна певна сукупність факторів. Тобто, це має бути фізичне навантаження. У цьому процесі організм намагається щоразу побудувати більше м’язових тканин, ніж в нього є, аби виконати те завдання, яке людина намагається зробити. Такий принцип. А щоб будувати все це, організм потрібно забезпечити необхідною кількістю правильних структурних елементів. Якщо людина веде звичний спосіб життя, їй достатньо тих вітамінів, які є у щоденному раціоні. Оскільки у мене це навантаження збільшене, моєму організмові складніше відновлюватися. Я більше витрачаю енергії, більше потію і відповідно більше втрачаю елементів, потрібних для каталізації тих реакцій, які проходять в організмі. Тому доводиться використовувати спортивне харчування. Той же протеїн (концентрована білкова суміш), вітамінні комплекси. Це дві основні добавки до харчування, але насправді їх існує чимало. — Дійсно, цей вид спорту вимагає значних фінансових можливостей. Але якщо витрати на харчування умовно можна віднести до “мінуса”, то “плюсом” є те, що це позитивно впливає на здоров’я і на організм. Хоча існує міф, що у спортсменів-культуристів, особливо бодібілдерів, не все добре зі здоров’ям. Насправді це не так. Адже, щоб нарощувати м’язеву тканину, спортсмен повинен мати добре здоров’я. Бо якщо є найменші відхилення, то ріст м’язів не відбуватиметься належним чином. — За стандартною схемою — 6 разів на тиждень по годині-півтори. Тренування ніг зазвичай займає більше часу, рук — менше. — Приблизно так само. З’являються ще кардіонавантаження, анаеробна робота. І харчування більш дисципліноване. Вузька талія, широкі плечі, великі ноги – це те, що завжди додає плюсів на змаганнях Культуризм, чи то пак, бодібілдинг, уже давно став справжнім спортивним шоу. — Я вже в принципі на такому рівні, що сам розуміюсь, як все має бути. З точки зору професійного спорту, звісно, має бути тренер, який би допомагав правильно розставити пріоритети, особливо на фінішній стадії. Тож у мене теж є тренер. Правда, він постійно наді мною не стоїть. Я абсолютно самостійно займаюся, але бачення і підхід виробляються саме з тренером. У мене достатньо відомий тренер. Це один із найтитулованіших спортсменів в Україні. Він свого часу виграв всесвітні ігри. Це — Олександр Білоус. Завдяки йому вдається реалізовувати все, що задумуємо кожного змагального сезону. — В бодібілдингу цілий спектр факторів, на які звертається увага. Це абсолютно суб’єктивний вид спорту. Часто бувають суперечки щодо того, справедливим чи ні було оцінювання. А оцінюються в першу чергу пропорції (є певні критерії співвідношення кінцівок і корпусу). Вузька талія, широкі плечі, великі ноги – це те, що завжди додає плюсів на змаганнях. Також немалу увагу звертають на наявність м’язової маси, розвинутість усіх м’язових груп та їх деталізованість (не має бути такого, що ноги більше розвинуті, а руки менше). На змаганнях ці м’язи повинні бути «висушені». Тобто щоб в організмові кількість жирової тканини не перевищувала 5%. Насправді це дуже екстримально. Особливу увагу приділяють і демонстрації м’язів. Щоб їх краще можна було розгледіти, спортсмени використовують грим (фарбу). — Наскільки складно демонструвати себе? — Це важко робити. У цей період у м’язів дуже малий відсоток жирової тканини і невелика кількість води в організмі. А ще позаду три місяці спецхарчування та фізичної підготовки. Спортсмени знесилені, нервуються. Їм важко напружувати м’язи, бо це статична робота. Кожна поза має свої особливості. Постійно потрібно тримати втягнутий живіт і всі м’язи одночасно напруженими.

— А чи є допінг-контроль на змаганнях з бодібілдингу?

— Так, на змаганнях у любительській лізі є. От на чемпіонаті Європі я його проходив. У професійній лізі допінг контролю немає. Але це не означає, що спортсмени допінг використовують. Просто там зовсім інша ціль перед змаганнями ставиться. А в любительській лізі це чітко контролюється. Тим більше тепер, коли федерація заявила про своє бажання включити бодібілдинг у програму Олімпійських ігор.

— Дуже цікаво, чи цим видом спорту можна заробляти гроші?

— Можна. Але в Україні це досить складно робити, оскільки бодібілдинг у нас не на тому етапі розвитку. По суті, це більш американський вид спорту. Він там виник, більш поширений, там до нього ставляться позитивно. Відтак у США змагання відбуваються із більшим призовим фондом. Там дійсно можна заробляти великі гроші. Звичайно, заробітки є і тут, в Європі, і залежать вони від багатьох факторів, наприклад, від наявності спонсорів. Через незнання та стереотипи, які з реальністю не мають нічого спільного, у людей виникають сумніви: бодібілдинг – це добре чи погано?

— Ви розвинули свої м’язи до максимуму і вам залишається лише їх підтримувати. Чи ще плануєте нарощувати?

— Це безкінечний процес. Можна і потрібно збільшувати ще. Я зараз задоволений своєю формою, але мені ще є куди рости.

— Іноді люди вважають, що бодібілдери — як бройлерні курчата, обсяг є, а сили — немає. У повсякденному житті ваша велика м’язова система не створює дискомфорту?

— Не створює. М’язи ж не виросли за один день. Людина, нарощуючи їх поступово, звикає до них. Я абсолютно функціональний. Хоча є й такі спортсмени, у яких дійсно можуть бути певні недоліки в цьому плані.

Чи можна, коли м’язи дуже розвинуті, відмовитися від бодібілдингу? Чи цей процес болючий?

— Відмовитися можна будь-коли. Але ж справа в тому, що бодібілдинг — корисна річ. Хоча існує і протилежна думка. Я переконаний, що це абсолютно позитивний вид діяльності, який продовжує молодість людини. Людина до певного віку формується, у неї в організмі виділяються власні гормони. Поки людина молода, вони в надлишку. Але потім з віком у всіх відбувається зменшення вироблення цих гормонів і розпочинається процес старіння, бо клітини не можуть відновитися в тій кількості, як раніше. А фізичні навантаження в тренажерному залі стимулюють організм адаптуватися до них, а тому в ньому виділяється в більшій кількості гормон росту, тестостерон та ін. Гормон росту ж відповідає за молодість людини, здоров’я зв’язок, сухожиль. Отже, людина, яка займається бодібілдингом, фітнесом, завжди має більше шансів бути здоровішою, виглядати молодшою.

— Тож бодібілдерів можна назвати втіленням сили і здоров’я?

— Бодібілдинг – позитивний вид спорту, якщо ним грамотно займатися. Багато хто ним займається навіть не підозрюючи. Це ж той самий фітнес, який позитивно впливає на здоров’я. Тому вважаю, що в нашому суспільстві потрібно популяризувати цей вид спорту. На культуризм варто звернути увагу особливо тим людям, які взагалі в своєму житті не мають фізичних навантажень – офісним працівникам. Люди, котрі займаються тренуванням свого організму, виробляють правильні звички, режим, правильно харчуються. Дані фактори позитивно впливають на здоров’я. А якщо ці основи закладати з раннього віку, то це дуже позитивно впливає на формування людини вцілому.

Спілкувалася Тетяна ПРИХОДЬКО.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*